Скачати прес-реліз

03 квітня 2025 року Європейський парламент проголосував на підтримку з надання в ЄС еквівалентності системі сертифікації та насінню олійних культур та насінню буряків, які виробляються в Україні. Це означає, що на додаток до вже сертифікованих у 2020 році насіння зернових, сорго та кукурудзи, Україна отримала право експортувати на ринок Європейського Союзу – один із найбільш привабливих і водночас найбільш захищених від іноземного насіння ринків світу – насіння соняшника, ріпаку, сої та цукрового буряка, поінформував завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук.

Безперечно, зауважив науковець, рішення Європарламенту відкриває нові позитивні можливості для України, але й становить небезпеку для вітчизняного насінництва.

За його словами, для держави переваги полягають у збільшенні інвестицій в галузь, створення нових робочих місць, а також наповнення державного та місцевого бюджетів за рахунок сплачених податків.

Водночас, пояснив науковець, йдеться про продаж будь-якого насіння олійних культур, що буде вироблене на території України, – як національної селекції, так і селекції іноземних насіннєвих компаній, які дислокуються в Україні. А отже, частка насіння вітчизняної селекції, яка нині й так по зазначених культурах складає 7-10 % ринку, буде дедалі зменшуватися, спрогнозував Олександр Захарчук.

Наразі, нагадав він, на території України вже функціонує понад 10 великих насіннєвих заводів «чисто» іноземних компаній, які виробляють насіння власної іноземної селекції. А отже, українські сільськогосподарські виробники щорічно спонсорують іноземну селекцію через сплату роялті та селекційних платежів іноземним виробникам – за насіння на 6,0 млрд грн, яке реалізується в Україні.

Робота одного «середнього» насіннєвого заводу вартістю близько 100 млн дол. США, що будується іноземними компаніями, забезпечує роботою лише 80-85 чоловік. Такий завод може виробити 500-600 тис. посівних одиниць насіння гібридної кукурудзи чи соняшнику на суму близько 2,5 млрд грн. Інтелектуальна складова з них може складати до 80 %, тобто 2,0 млрд грн. Це й є та додана вартість, з якої сплачуються податки, і яка, на жаль, не буде належати національній селекції та насінництву.

І навіть після продажу за кордон це насіння завжди залишатиметься французьким, німецьким, австрійським чи швейцарським, і буде приносити прибутки в першу чергу іноземним компаніям – Corteva Agriscience, Syngenta, Bayer, Euralis тощо. Інтелектуальна складова вирощеного ними на території України насіння завжди залишатиметься у власності іноземних держав, констатував Олександр Захарчук.

Крім того, прийняття Європейським парламентом цього рішення означає, що компанії, що базуються в ЄС, зможуть диверсифікувати свої райони виробництва насіння та будувати нові насіннєві заводи в Україні. Нові правила також сприятимуть підтримці безперервного постачання високоякісного насіння олійних культур в ЄС.

Отже, очікувати, що визнання української системи сертифікації насіння еквівалентною вимогам ЄС дасть новий поштовху для інтенсивного розвитку вітчизняного насінництва, передчасно, зауважив Олександр Захарчук.

Дійсно, приєднання України до Міжнародних схем сертифікації насіння, а також визнання у 2020 році Європарламентом української системи сертифікації еквівалентною вимогам ЄС дозволило Україні вже чотири роки поспіль збільшувати експорт насіння зернових та олійних культур, в основному до країн Євросоюзу.

За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, у 2024 році Україна експортувала до ЄС насіння на 122 млн дол. США. Це у 6 разів більше, ніж це було до 2020 року. При цьому продаж насіння національної селекції склав лише близько 5 % від загального результату, висловив занепокоєння експерт.

Україна може опинитися у ситуації Румунії, Угорщини чи Туреччини, застеріг він. На території цих країн іноземними компаніями виробляється багато насіння, але жодну з них ніхто ніколи не називаю передовою країною з великими селекційними досягненнями та насінництвом.

На думку науковців Інституту аграрної економіки, на європейському та світовому ринках насіння діє дуже жорстка конкуренція, й на українську насіннєву продукцію вітчизняної селекції там ніхто дуже не чекає. За своє місце вітчизняним виробникам насіння доводиться боротися, зазвичай продаючи за кордон насіннєвий матеріал навіть за демпінговими цінами, а також в країни не найбільш якісного ведення насінництва.

Без державної підтримки селекційної галузі та насінництва, без гідної заробітної плати селекціонерів та селекційним установам, без інвестицій Україна навряд чи зможе конкурувати з існуючими європейськими виробниками та завоювати насіннєвий ринок ЄС, висловив сумнів Олександр Захарчук.

На його думку, для забезпечення успішного виводу насіння національної селекції на європейський ринок необхідно запровадити низку системних заходів, спрямованих на посилення позицій саме українського насінництва, зокрема:

• збільшити надходження коштів за рахунок сплати ліцензійних та селекційних платежів для підтримки вітчизняної селекції, як найбільш стабільного шляху наповнення значними інвестиціями;
• запровадити підтримку національного насінництва на внутрішньому ринку за рахунок дії державних селекційних програм;
• розробити дієві механізми боротьби з фальсифікатом насіння.

Лише запровадження в Україні цивілізованого обігу насіння на внутрішньому ринку та охорона прав інтелектуальної власності на сорти рослин та насіння сприятиме виходу українських виробників на ринки країн – членів ЄС з конкурентоспроможним насінням національної селекції..

###

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» заснований у 1956 році в м. Київ як науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 48 Інституту надано статус національного наукового центру.

Головним завданням Інституту є розробка економічних основ формування аграрної політики в Україні, проведення дослідження актуальних проблем розвитку агропромислового комплексу, організація впровадження у виробництво досягнень аграрної науки, здійснення координації досліджень та підготовка кадрів.

Контактна особа: