Скачати прес-реліз українською, на русском языке

Україна, яка ще 25 років тому посідала шосте місто у світі за обсягами виробництва коров’ячого молока, опинилася перед загрозою виникнення дефіциту молочної сировини. Його спричинили щорічне скорочення поголів’я корів та зменшення обсягів виробництва молока, які тривають з 1990 року за винятком окремих років. Обсяги виробництва у 2019 році вперше опустяться нижче позначки у 10 млн т, що підтверджує дані нещодавно опублікованого «Прогнозу виробництва молока в Україні до 2030 року: методика і розрахунки», поінформувала провідний науковий співробітник відділу економіки аграрного виробництва та міжнародної інтеграції Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Ольга Козак.

За її словами, на існуючий внутрішній дефіцит сировини вже цього року вказує насамперед, зростання закупівельної ціни на сировину, яка за останні три місяці практично відповідає світовій та є вищою на 10-15% залежно від місяця порівняно з минулим роком. У жовтні 2019 року вона сягнула максимуму в гривневому вимірі за період незалежності України.

Крім того, значно розширюються масштаби сировинної бази переробників. Якщо раніше вона становила до 300 км, то нині подекуди вона сягає відстані до 600 км.

Ще однією ознакою формування дефіциту сировини на внутрішньому ринку є скорочення обсягів експорту та збільшення імпорту молочних продуктів.

Нестачу якісного молока відчувають, в першу чергу, молокопереробні підприємства, вважає науковець. Якщо торік на вітчизняні молокозаводи надійшло на переробку 4179,2 тис. т молока, то у 2019 році, за прогнозами науковців Інституту аграрної економіки, порівняно з минулим роком вони недоотримають до 10% сировини.

Очікуване скорочення надходження сировини може стати рекордним з 2008 року, наголосила Ольга Козак. При цьому, зазначила вона, якщо для господарств населення зменшення продажу молока на переробку є стабільним трендом уже понад 10 років, то переробні підприємства практично увесь цей період демонстрували стабільне зростання поставок. Цього року цей тренд було поламано.

Сільськогосподарські підприємства мають можливості наростити обсяги сировини, вважає Ольга Козак. Принаймні закупівельна ціна, яка на даний момент вища світової, повинна була б стимулювати їх у напрямі нарощування виробництва якісної сировини. Натомість ті з них, які мають необхідний потенціал для нарощування виробництва, завмерли в очікуванні відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення. А слабші підприємства, не будучи достатньо вмотивованими, продовжують як і раніше, вирізати корів та згортати виробництво молока.

У 2020 році ці процеси лише посиляться, зумовивши структурні зміни по усіх складових молочної продовольчої системи.

Ситуація ускладниться також і з огляду на відміну другого ґатунку молока з 1 січня 2020 року згідно нового ДСТУ «3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». А це означає, що переробні підприємства недоотримають близько 1 млн т молока другого ґатунку.

Дефіцит молочної сировини на внутрішньому ринку несе в собі системні загрози, застерегла Ольга Козак. Адже сучасний глобальний продовольчий ринок дуже швидко реагує на виникнення дефіциту на будь-який продукт, намагаючись заповнити його імпортом та заробити при цьому.

Специфіка ринку молока полягає у тому, що завозитимуть не сировину, а готові молочні продукти. Наявність потужних виробників молока по сусідству дозволяє побудувати досить реалістичні сценарії розвитку подій, які можуть мати негативні наслідки для молочного сектору України.

Таким чином, маючи усі необхідні умови та ресурси для розвитку молочного скотарства, Україна опинилася перед загрозою продовольчій безпеці та викликом продовольчій політиці держави, підсумувала експерт.

###

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» заснований у 1956 році в м. Київ як науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 48 Інституту надано статус національного наукового центру.

Головним завданням Інституту є розробка економічних основ формування аграрної політики в Україні, проведення дослідження актуальних проблем розвитку агропромислового комплексу, організація впровадження у виробництво досягнень аграрної науки, здійснення координації досліджень та підготовка кадрів.

Контактна особа: