В Інституті аграрної економіки не виключають, що найбільшого скорочення зазнають площі під озимою пшеницею. Тут нагадали, що, за результатами сівби під урожай 2026 року озимої пшениці засіяли на 5,3 % менше від попереднього року. І така тенденція може зберегтися і в поточній кампанії.

Очікується втрата частки посівного масиву озимого ячменю та жита через нижчу маржинальність порівняно з іншими культурами, зокрема, олійними.

Загальне зменшення посівних площ під озиминою прогнозується на рівні 4-5 % від показників минулого року. Аграрії планують частково перерозподілити ресурси на користь економічно виправданих напрямів агровиробництва, наприклад, сої або соняшнику. Також низка господарств роблять свій вибір на користь озимого ріпаку або твердих сортів пшениці, що викликано зміною кліматичних умов і ускладненою логістичною інфраструктурою.

Основний ризик полягає у виникненні розриву між потребою в коштах і можливістю аграріїв їх сформувати за рахунок реалізації продукції.

Обмеження експорту сприяє накопиченню зерна, посилює дефіцит зерносховищ і змушує частину виробників продавати продукцію за низькою ціною. Зростання пропозиції, своєю чергою, тисне на закупівельні ціни, зменшує доходи аграріїв і поглиблює дефіцит обігових коштів.

Разом з тим низка господарств вже вдаються до оптимізації виробництва, резюмує Дмитро Людвенко. Результати досліджень свідчать про перехід на ресурсозберігаючі технології – використання Strip-Till або No-Till, які дозволяють економити паливо, зменшують час експлуатації техніки; а також шляхом зміни структури посівів на користь менш витратних культур, приміром сої замість кукурудзи.