Серед проблем агросектору, які вимагають невідкладного розв’язання, особливе значення має стабільне забезпечення пально-мастильними матеріалами та підвищення ефективності їх використання. Нині основним енергоносієм у сільському господарстві є рідке пальне з нафтопродуктів. Тому значною мірою ефективний розвиток агровиробництва залежить від забезпечення галузі дизельним пальним та бензином із низьким октановим числом. 

Загальне споживання пального ключовими галузями національної економіки, згідно з даними Держстату України, протягом 2010–2020 років коливалося від 2,0 до 4,6 млн тонн бензину та від 4,7 до 6,3 млн тонн дизельного пального. Най більшими споживачами бензину і дизельного пального Україні є сільське господарство (понад 23% дизельного пального та 5% бензину), промисловість (15–20% дизельного пального та 6% бензину), галузь транспорту та зв’язку (19–24% дизельного пального та 2,4–4% бензину). 

Вже тривалий період загальне споживання паливно-енергетичних ресурсів у сільському господарстві має тенденцію до скорочення. Серед видів моторного пального найбільше в сільськогосподарському виробництві використовується дизельне пальне і бензин. Обсяг споживання дизельного пального в 2020 році хоча і зменшився на 67% від рівня споживання 1990 році, проте в структурі спожитих ресурсів його питома вага зросла на 5%, що свідчить про нагальну необхідність збільшення поставок цього виду пального. Обсяг споживання автомобільного бензину протягом проаналізованого періоду зменшився в 16 разів (табл. 1).

Таблиця 1. Споживання енергоресурсів в агросекторі

У 2021 році зберігається висока ймовірність зростання світових цін на нафту через відновлення світової економіки до понад 80 дол. за барель та навіть за умови стабілізації курсу гривні до долара США (26,5 грн/дол.) сприятиме зростанню цін на пально-мастильні матеріали для вітчизняних виробників, оскільки частка імпортного пального сягає понад 80%. 

Очікується, що обсяги споживання дизельного пального в сільськогосподарських підприємствах у 2021 році, як порівняти з 2020-м, дещо скоротяться навіть попри зростання валових зборів основних сільгоспкультур. Таке скорочення зумовлено застосуванням сучасних енергоощадних технічних засобів з ґрунтообробітку, які дозволяють суміщати декілька технологічних операцій, використанням альтернативних видів пального, оптимізації структури посівних площ з розширенням малоенергомістких культур, застосуванням прогресивних енергота ресурсозберігальних технологій. 

У таблиці 2 наведено якісне співвідношення окремих енергоресурсів в умовному обчисленні, які безпосередньо впливають на структуру споживання в агросекторі економіки. Зокрема, торік було використано 1,94 млн тонн умовного палива, з яких 67,7 % припадало на нафтопродукти. За досліджуваний період змінилася структура споживання енергетичних ресурсів. Частка споживання нафтопродуктів у 2020 році майже не змінилася у порівнянні з 1990 роком, зросла лише на 3,2%.

Таблиця 2. Динаміка і структура споживання енергетичних ресурсів в аграрному секторі

Вплив вартості газу у загальному споживанні аграрним сектором є не таким значним, оскільки його частка в структурі споживання енергетичних ресурсів становить лише 4,6%. Цей обсяг можна досить легко перекрити, нарощуючи розвиток біопалива та відходів (солома, кукурудзяне бадилля тощо), а також розвиваючи сонячну та вітрову енергетику. 

Суттєво більша питома вага спожитих енергоресурсів у рослинництві. Важливим напрямом зменшення споживання пально-мастильних матеріалів стало застосування прогресивних технологій основного обробітку землі та підготовки її до сівби. Саме ці операції є найбільш енергомісткими і витратними — на них припадає від 20 до 40% енергетичних витрат. Застосування комбінованих агрегатів на обробітку ґрунту під час сівби, внесення добрив і пестицидів забезпечує зменшення витрат пального на цих роботах на 10–15%. Завдяки раціональному агрегатуванню тракторів, особливо на малоенергомістких і транспортних операціях, можна заощадити 15–20% пально-мастильних матеріалів. Удосконалення структури машинно-тракторного парку, забезпечення раціонального агрегування тракторів, особливо на малоенергомістких і транспортних операціях, частка яких в технологіях рослинництва становить 25–70%, сприяє заощадженню до 20% паливно-мастильних матеріалів.

 Головними чинниками впливу на ціни пально-мастильних матеріалів будуть валютний курс та рівень світових цін на нафту (табл. 3).

 Очікуване у 2021 році зростання цін на пально-мастильні матеріали становитиме 15–20% порівняно з відповідним періодом 2020 року. 

***

Зменшенню споживання та здешевленню дизельного пального у сільському господарстві країни сприятиме розробка та запровадження заходів щодо:

• стимулювання оновлення основних засобів на сучасні, високотехнологічні, менш енергоємні, екологічно безпечні; 
• розвитку мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів спільного використання сільськогосподарської техніки та кооперативного руху із залученням господарств населення, сімейних фермерських господарств; 
• забезпечення сприятливої законодавчої та нормативної баз для розвитку ринку біопалива з метою скорочення імпортозалежності у пально-мастильних матеріалах.

Джерело: AgroTimes