Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть позитивно вплинути на відродження та подальший розвиток сільських територій, зазначив головний науковий співробітник відділу проблем галузевого і територіального управління Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» (ННЦ «ІАЕ»), д.е.н. Володимир Россоха, виступаючи 25 лютого 2014 року на засіданні постійно діючого науково-методологічного семінару ННЦ «ІАЕ».

Розглянувши питання інтеграції, він надав детальну характеристику вертикальної та горизонтальної інтеграції, їх типів, особливостей та недоліків.

За словами доповідача, в залежності від розвитку інтеграційних зв’язків економічна система АПК характеризується різними рівнями інтегрованості:

• перший рівень – інтеграційні процеси, які не супроводжуються істотними змінами виробничого напряму господарств в цілому;
• другий рівень – інтеграція, при якій забезпечується виробництво сільськогосподарської продукції та промислова переробка її частини. Вона характеризується кількома видами продукції, що виробляється;
• третій рівень – інтеграція, при якій дійснюється замкнений цикл виробництва та реалізації кінцевого продукту, а також обслуговування основного виробництва, інформаційне і наукове забезпечення.

За інтеграційною формою господарські об’єднання поділяються на:

• асоціативні – асоціації, союзи, кластери;
• кооперативні – споживчі, збутові, обслуговуючі, виробничі;
•  корпоративні – корпорації, агрохолдинги, виробничо-фінансові групи, транснаціональні корпорації тощо.

Діючі об’єднання асоціативного типу в агропродовольчій сфері України поділяються на міжгалузеві, галузеві, продуктові та професійні. Суб’єктами асоціацій можуть бути окремі люди й підприємства. Кількість різних асоціативних об’єднань в Україні становить близько 900, поінформував доповідач.

За його словами, через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи (СОК) товаровиробники мають можливість здійснювати спільну переробку продукції та її збут, спільну закупівлю і використання засобів виробництва, будівництво та експлуатацію сховищ і складських приміщень, сформувати великі партії продукції і скоротити транспортні витрати окремого господарства на її реалізацію, задовольняти потреби споживачів щодо якості продукції.

Кооперація була і залишається єдиним шляхом до збереження селянства в умовах процесів глобалізації, агресивного наступу трансконтинентальних компаній, крупного національного приватного бізнесу, забезпечення продовольчого і соціального захисту населення, економічної облаштованості і сталого розвитку сільських територій, які формують фундамент національного дому, зазначив доповідач.

Про важливість кооперації у вирішенні актуальних питань сучасного життя мільйонів людей свідчить те, що 2012 рік проголошено ООН «Міжнародним роком кооперативів» і його відзначали майже 800 млн членів Міжнародного кооперативного альянсу.

У світовій практиці добровільні об’єднання товаровиробників, зайнятих виробництвом продукції тваринництва, сформувалися у вигляді кооперативних оптових ринків. Вони надають необхідний комплекс послуг сільськогосподарським товаровиробникам, переробникам, торговельникам, гарантують стабільне і надійне забезпечення населення харчовими продуктами, які потребують спеціальних умов зберігання.

Такі ринки мають надзвичайно важливе значення для організації ефективної й контрольованої системи розподілу продовольства і можуть слугувати зразком для розбудови схожих структур в Україні, вважає Володимир Россоха.

Слід зазначити, що становлення кооперації в умовах ринкових відносин в Україні відбувається надто повільно. Кооперативний рух не досяг якісного росту та розвитку. Учасники кооперативного руху ще не здатні захищати і лобіювати свої інтереси.

Основними причинами, які гальмують розвиток обслуговуючої кооперації у сільському господарстві України, є:

• недосконалість та неузгодженість чинного законодавства;
• нерозуміння суті кооперативної ідеї;
• відсутність дієвої державної підтримки кооперативів;
• недостатня поінформованість сільських жителів;
• загальна недовіра населення до подібних об’єднань;
• неналежна практична допомога органів влади.

При визначенні напрямів кооперативного об’єднання слід враховувати, насамперед, традиційні для конкретного села види діяльності та потреби селян. СОК можуть певною мірою вплинути й на відродження та подальший розвиток сільських територій, зазначив доповідач.

За його словами, створення сільськогосподарських кооперативів в Україні стимулюється переважно міжнародними фондами, проектами і програмами, зокрема міжнародною благодійною організацією «Добробут громад», проектом USAID «АгроІнвест» та іншими.

Доповідач також поінформував, що у 2012 році в Україні діяло близько 130 агрохолдингових формувань, та надав характеристику деяким великим агропромисловим об’єднанням корпоративного типу.